Чутлива і вразлива

07.07.2017
pic

Чутлива і вразлива

У роки після здобуття Україною незалежності її експорт був порівнянний з аналогами низки європейських країн. За більш як 25 років більшість сусідніх держав зуміли суттєво наростити його обсяги, зокрема Польща у 14,1 разу, Угорщина — 11,1, Туреччина — 9,4 разу. Натомість для України приріст становив лише 4,7 разу.

Враховуючи колосальні темпи падіння експорту у 2015 р. (30,14%), його обсяг дорівнював 37,8 млрд дол., що на 1,9 млрд менше, ніж кризового 2009-го, коли цей показник становив безпрецедентні за роки незалежності 40,7% (табл. 1). З точки зору макроекономіки, Україна за роки незалежності не досягла значних успіхів у реформуванні економічної політики, за винятком років позитивної кон'юнктури на товари — ключові позиції українського експорту.

Такі невтішні результати економічної та, зокрема, зовнішньоторговельної діяльності в Україні впродовж тривалого часу роблять доцільним застосування нетрадиційних методів аналізу взаємозалежності країн — торговельних партнерів та їх похідних.

Ми пристаємо до думки, що взаємозалежність доцільно інтерпретувати з точки зору двох визначальних характеристик:чутливості і вразливості. Перша містить витрати, пов'язані з підтримуванням економічних відносин з іншою країною, тоді як взаємозалежність, що пов'язана з вразливістю, належить до витрат, які необхідні для розірвання таких відносин.

Маневрування між економічною вразливістю й чутливістю, внутрішньою й зовнішньою залежностями дає нам змогу інтерпретувати стан економічної взаємозалежності як проміжний і рівновіддалений випадок між двома крайніми випадками — повної залежності і повного домінування.

У цьому сенсі значущість торгівлі для однієї країни у двосторонніх торгових відносинах не обов'язково повинна бути такою, як і для її торгового партнера. Наприклад, у випадку торгових відносин України з Євросоюзом значущість цих відносин є значно більшою саме для України, ніж для ЄС.

Несиметрична залежність

Ключовий аспект при трактуванні поняття взаємозалежності —симетрія у залежності між державами. В ідеальному варіанті може існувати, коли, наприклад, обидві держави однаковою мірою залежать одна від одної.

Взаємозалежність встановлює відносну важливість торговельних відносин між двома країнами для кожної із них порівняно з обсягами їх загальної торгівлі (в обох випадках до уваги беруться імпорт і експорт). Для двох держав базова частка торгівлі TradeShareij відображає співвідношення економічного обміну між державами та з усіма партнерами.

Взаємозалежність може бути розрахована у три етапи.

На першому для пари держав співвідношення економічного обміну визначають за формулою, що враховує обсяг імпорту і експорту між двома державами та відповідний показник з усіма торговельними партнерами країни, що розглядається. Надругому етапі оцінюється симетрія двох торгових залежностей, тоді як суть третього полягає в об'єднанні цих двох показників економічних відносин в один.

Результати розрахунків цього показника для України та її окремих торговельних партнерів — ЄС, РФ, пострадянських країн, КНР, США та групи країн у складі Бразилії, Індії, дозволяє дійти таких висновків.

1. Торговельні відносини України з ЄС і РФ характеризуються як значущі й такі, що засвідчують про вразливість української економіки від їхньої динаміки.

2. Відслідковується поступове зменшення відносної вразливості торговельних відносин України з РФ.

3. Торговельна взаємозалежність України та пострадянських країн характеризується високою волатильністю та зменшенням показника вразливості.

4. У взаємовідносинах України та ЄС період з 2000-го по 2008 р. найвиразніше засвідчував про зростання частки торгівлі з ЄС у загальній структурі наших експорту й імпорту.

5. Україно-американські торговельні зв'язки — відсутність динаміки.

6. Вступ України до СОТ не позначився на зменшенні вразливості України від торговельних зв'язків з її основними партнерами.

7. Динаміка коефіцієнтів взаємозалежності, побудованих для діади Україна—КНР — зростання чутливості їхніх торговельних взаємозв'язків.

Аналіз даних за 1996–2015 рр. засвідчив невпинне зменшення торговельної залежності України від РФ унаслідок дії санкцій (0,127 за 2015 р.; 0,214 за 2013-й проти 0,318 за 1996 р.). Водночас показники торговельної залежності України у посткризовий 2009 р., що характеризувався зменшенням світового попиту, продемонстрували адаптивність ринків пострадянських країн для споживання української продукції.

Починаючи з 2012 р. залежність від Росії та пострадянських країн відчутно скоротилася, на відміну від залежності від ринку країн ЄС і КНР. Остання, незважаючи на екстремуми підйомів і спадів, залишається стабільною. Водночас зменшення залежності від основних торговельних партнерів у 2012–2015 рр. вказує на зростання відносної ваги третіх країн , які до цього не відігравали відчутної ролі в зовнішній торгівлі України. Справді, Єгипет і Туреччина, за окремими даними, дещо збільшили свою частку у зовнішній торгівлі з Україною починаючи з 2014 р.

Для більш деталізованого аналізу було досліджено динаміку ефективності експорту в розрізі товарних груп на світовому та європейському ринках. Було відібрано 22 товарні групи, які вважаються перспективними для українського експорту. Україна зовсім втратила ефективність таких товарів, як залізничні локомотиви та чорні метали, але набула ефективності в експорті продукції борошномельно-круп'яної промисловості, рослинних матеріалів для виготовлення плетених виробів, жирів та олій виключно завдяки активізації співпраці України з ЄС. Проте, на жаль, сукупні втрати є настільки великими, що економічне зближення з ЄС поки не вплинуло на активізацію ділового та інвестиційного клімату, якої так потребує Україна.

Коефіцієнт компаративних переваг показав, що з 97 товарних груп, представлених в товарній номенклатурі України, 25 мають компаративні переваги для реалізації на зарубіжних ринках.Виявилося, що товари, які вважалися неефективними для експорту, насправді мають переваги для реалізації на зарубіжних ринках. Це натуральне та штучне хутро, молоко, яйця, мед, деревина, друкована продукція.

Далі від Росії, 
ближче до...

Розрахунок показника залежності Depend для України та її окремих торговельних партнерів — ЄС, РФ, пострадянських країн, КНР, США та групи анкерних країн у складі Бразилії, Індії, дав можливість дійти таких висновків:

— зменшується залежність українського ВВП від торговельних зв'язків із РФ, у взаємовідносинах з якою яскраво простежуються п'ять етапів економічної активності, що тісно корелюють із політичним кліматом в Україні;

— стрімко зменшується вага країн пострадянського простору у зростанні ВВП України — коефіцієнт 0,114 станом на 1 січня 2008 р. проти коефіцієнта 0,062 станом на 1 січня 2016 р.;

— вплив торговельних зв'язків України з країнами ЄС на зростання її ВВП характеризується порівняною постійністю: коефіцієнт 0,319 для 2003 р., 0,254 — для 2006-го, 0,259 — для 2011 р. Країни ЄС у 2015 р. стали для України тим торговельним партнером, що найістотніше впливав на динаміку її ВВП. Утім, у разі, якщо при аналізі показників залежності торгівлі із країнами ЄС брати до уваги хвилі його розширення (що істотно збільшували кількість його членів), то зміни у таких зв'язках досить невиразні;

— КНР за результатами 2016 р. увійшла до трійки наших найбільших торговельних партнерів, але її вплив на динаміку ВВП України свідчить про поступові трансформації у взаємовідносинах між країнами. Так, майже відсутній вплив на формування ВВП на перших етапах становлення української держави — на 1 січня 1996 р. коефіцієнт залежності становив 0,019. Цей показник поступово зрівнявся із показниками залежності від групи пострадянських країн, значення торгівлі з якими стрімко впало — коефіцієнт 0,064 для КНР і 0,062 для групи пострадянських країн станом на 1 січня 2016 р. проти коефіцієнта 0,026 для КНР і 0,090 для групи пострадянських країн станом на 1 січня 2006 р.

Попри вагомий вплив США на визначення геополітичного вектора розвитку України, існуючі торговельні зв'язки свідчать про незмінність позицій: показник 0,021 у 1996 р. і 0,020 — у 2015-му.

Замість висновків

Отримані показники Tradeshareij та Depend більш репрезентативно демонструють якість економічного обміну між Україною та її торговельними партнерами, що дає змогу стверджувати про таке:

— структура зовнішньої торгівлі України з РФ і більшою мірою із США є вкрай неефективною;

— вплив зовнішньої торгівлі з ЄС на український ВВП змінився з негативного (що характеризувався на 2012 р. показником -0,132) на позитивний (що характеризується показником 0,204), а у випадку зовнішньої торгівлі з РФ (показник -0,359) і США (показник -0,447) ситуація має вкрай негативний характер;

— вплив зовнішньоекономічних зв'язків України з країнами, що розвиваються (Бразилія, Індія, КНР), на зростання її ВВП є позитивним (показник 0,534);

— членство України в СОТ не позначилося на зміні її торговельної залежності від основних партнерів;

— отримані високі показники залежності свідчать як про недостатню диверсифікованість структури економіки України, так і про ігнорування необхідності запровадити політику імпортозаміщення, яка позначилася б на змінах у товарних позиціях експорту-імпорту.

На завершення дослідження нами було побудоване рівняння регресії для загальної суми експорту й імпорту у покраїновому розрізі. Для репрезентативності сюди було включено загальну суму експорту та імпорту з Росією та пострадянськими країнами, ЄС, Китаєм, США, Бразилією та Індією.

Одержані результати дають можливість дійти таких висновків:

— залежність України від зовнішньоекономічних зв'язків із РФ негативно впливає на динаміку ВВП — зростання торговельних зв'язків на кожну 1000 грн призводить до зниження ВВП на 2758 грн;

— залежність України від зовнішньоекономічних зв'язків із США вкрай негативно впливає на динаміку ВВП — зростання торговельних зв'язків на кожну 1000 грн призводить до зниження ВВП на 35289 грн;

— залежність України від зовнішньоекономічних зв'язків із КНР позитивно впливає на динаміку ВВП — зростання торговельних зв'язків на кожну 1000 грн приводить до зростання ВВП на 16524 грн;

— залежність України від зовнішньоекономічних зв'язків із пострадянськими країнами позитивно впливає на динаміку ВВП — зростання торговельних зв'язків на кожну 1000 грн приводить до зростання  ВВП на 4922 грн;

— залежність України від зовнішньоекономічних зв'язків із країнами ЄС позитивно впливає на динаміку ВВП — зростання торговельних зв'язків на кожну 1000 грн приводить до зростання ВВП на 2042 грн;

— торговельними лідерами, що позитивно впливають на зростання українського ВВП — на кожну 1000 грн зростання становить 23273 грн, виступають Бразилія, Китай та Індія.

Враховуючи нинішній економічний потенціал України та його галузеві пропорції, варто зазначити об'єктивну складність, перед якою постає держава в її прагненні інтегруватися у світовий ринок. Особливо у світлі потужних глобалізаційних процесів узгодження інтересів учасників міжнародного виробництва. На нашу думку, Україна має діяти різновекторно у межах п'яти магістральних напрямів: технологічного, фінансового, інфраструктурного, структурного і дипломатичного.

1. Що менш диверсифікованою є структура національної економіки і що подібніша структура економік країн-партнерів, то більш сталими є зв'язки. Відповідно, навіть за умови зменшення обсягів торгівлі між такими країнами-партнерами якість їхніх зв'язків залишається незмінною, із притаманною їй асиметричною чи симетричною залежністю. Більш того, зміни є обопільними навіть при збереженні асиметричних зв'язків.

2. Зменшення залежності країн-партнерів одне від одного, що супроводжує процес встановлення більш диверсифікованих торговельних зв'язків та/або переорієнтації на виробництво альтернативних товарів/послуг і відповідне зростання обсягів експорту, є маркером економічного розвитку країни.

3. Зростання взаємозалежності економік країн-партнерів може бути викликане симетричним зростанням попиту на пропоновані ними товари навіть за умов збереження технологічних розривів між країнами. Наприклад, зростання імпорту технологій однією з країн-партнерів може симетрично супроводжуватися зростанням її експорту сировинних ресурсів на ринок іншої. Таким чином, без детального дослідження товарної структури експорту та імпорту вкрай проблематично робити узагальнення про якість таких торговельних зв'язків.

4. Запропонована методологія може бути корисною при аналізі усталених зв'язків для виявлення динаміки змін як серед країн-партнерів, що різняться між собою за показниками економічного потенціалу, так і між країнами з подібною структурою економіки.

5. На динаміку відносин взаємозалежності країн впливають не лише ендогенні фактори (структура економіки і попиту, макроекономічна стабільність), а й чинники екзогенного походження (темпи зростання світової економіки, стан кон'юнктури світових товарних ринків, умови доступу до ринків капіталу та інтелектуальної власності і т.ін.). Так, при істотному зростанні обсягів ВВП однієї з країн-партнерів відсутність динамічних змін у показниках торговельних відносин з обраними країнами не може бути свідченням згортання таких зв'язків.

6. Зростання присутності китайських та індійських фірм на європейських ринках, що супроводжується не лише створенням умов прямого доступу до ринків збуту вироблених товарів, а також обміном технологіями (в тому числі за рахунок створення патентних пулів), значно впливає на платіжні баланси країн. Відповідно, за таких обставин зменшення експортно-імпортних операцій може компенсуватися зростанням балансу потоків капіталу.

7. Отримані показники красномовно свідчать про необхідність регулювання імпорту для оптимізації його структури та обсягів.

8. Україна перебуває у відносинах взаємозалежності, що пов'язана з чутливістю з усіма її торговельними партнерами, окрім РФ, з якою вона переживає взаємозалежність, що пов'язана з вразливістю, адже йдеться про свідоме розірванняіснуючих відносин і мінімізацію ролі РФ як експортера та імпортера.

9. Наявність істотного сектору тіньової економіки в однієї з країн-партнерів призводить до серйозних похибок у розрахунках.

Відтак, пріоритетами стимулювання експорту, на нашу думку, мають стати забезпечення доступу на міжнародні ринки через скасування та/або зменшення тарифних і нетарифних бар'єрів, сприяння експорту в частині зменшення пов'язаних з експортом витрат (спрощення правил і процедур торгівлі). Серед важливих завдань — інституційне забезпечення політики сприяння експорту, моніторинг та оцінка її ефективності.

Окремі з перелічених заходів знайшли втілення в Експортній стратегії України на 2017–
2021 рр. Разом з тим однією з ключових передумов успішності країни на світовому ринку є проактивна позиція бізнесу, яка полягає в участі підприємств-експортерів і профільних асоціацій в обговоренні законодавчих і нормативних актів, ініційованих як Україною, так і ЄС і міжнародними організаціями.

Автор:

Володимир Панченко, Наталія Резнікова

Источник:

Дзеркало тижня
 

 
 

Про нас