Український економіст, директор експертного центру CMD Ukraine Ігор Гужва розповів Uaprom.info про своє бачення основних принципів, на яких має відбуватися майбутнє відновлення української економіки.
Не варто сумніватися в тому, що світ допомагатиме Україні у повоєнному відновленні. Ми спостерігаємо безпрецедентний рівень довіри до президента Володимира Зеленського. Завдяки цьому Україна отримає фінансування від міжнародних партнерів. Але треба пам'ятати - якщо донори побачать, що гроші використовуються не за призначенням або перерозподіляються через якісь схеми, грошовий потік відразу спаде.
Гроші та технології, які світ готовий надавати Україні, мають допомогти нам побудувати нову економіку. У нас є унікальний шанс відійти від сировинної спеціалізації та почати розвивати власне промислове виробництво.
Поки продовжується активна фаза бойових дій, завдання України – підготуватися. Розробити стратегію та визначити пріоритетні напрямки розвитку. Для цього необхідно створити Агентство розвитку на чолі з президентом. До наглядової ради мають увійти авторитетні та професійні українські та міжнародні експерти. Також при агентстві необхідно сформувати науково-технічну раду, функція якої – відбір пріоритетних проектів для конкретних регіонів та галузей.
Виходячи з уже існуючих можливостей української економіки, варто говорити про такі напрямки:
Транспортне машинобудування. В останні роки Україна імпортувала дуже багато техніки у Білорусі. Хоча ми вміємо виробляти і автобуси, і тролейбуси, і трамваї, і залізничну техніку, тощо. Цей напрямок треба підтримувати.
ПЕК. Україна має йти в ногу зі світовими кліматичними тенденціями. Наприклад, нарощувати виробництво зеленої електроенергії, розвивати виробництво водню, біодизелю. Це сприятиме і скороченню імпорту палива. Проте найближчим часом Україна не зможе повністю перейти на альтернативний транспорт. Тому нам потрібне відновлення нафтопереробки. Власний бензин та дизель знизять залежність від зовнішніх поставок. До того ж, працюючі НПЗ дають зайнятість людям та забезпечують сировиною 5-6 супутніх галузей вторинної переробки.
Оборонно-промисловий комплекс. Ця війна показала, що Україна може виготовляти гарну зброю, ракети, системи ППО, безпілотники. Уряд має якісно переосмислити цей факт та почати розвивати власне виробництво. Наприклад, турецькі Байрактари, які зараз використовують наші військові, є на 100% результатом національної програми. Наше КБ «Луч» за власний кошт також розробило дрон, але держава чомусь ігнорувала цей проект. Сьогодні світ побачив, як працює наша техніка – Стугна, Нептун – тому вона буде потрібна не лише в Україні, для неї знайдуться й зовнішні ринки.
Міжнародна кооперація. В Україні є гарна сировинна база. Цю перевагу слід використовувати для інтеграції у міжнародні проекти. Зараз важливо зайняти місце Росії у міжнародних ланцюжках створення цінності, яке вона втратила через санкції. Наприклад, компанії з Росії брали участь у програмі з виробництва літаків Boeing. Після відмови від російського титану українські виробники мають посісти їхнє місце. У нас є найбільші поклади цього металу. І наші підприємства вже ведуть переговори. Так само треба діяти і за іншими напрямками: в Україні є запаси цирконію, урану тощо.
Ми маємо колосальні можливості для економічного зростання. Але першочерговим завданням, безперечно, має стати забезпечення безпеки. Потім – інвентаризація втрат інфраструктури та економіки. І далі – створення умов, які дозволять людям повернутися до країни, а підприємствам нарощувати економічну активність.
Уряд уже почав рухатися у цьому напрямку. Наприклад, забезпечив евакуацію сотень підприємств на захід країни. Далі, щоб вони не лежали на складах, а по-справжньому запрацювали, потрібно розвивати промислову інфраструктуру – енергомережі, комунікації, дороги. Вести переговори з місцевими адміністраціями та бізнесом про їхні потреби та вирішувати конкретні кейси. Спрощувати логістику з Європою, докладати зусилля для розблокування морських портів. Допомагати з каналами збуту: визначити, які товари можна експортувати, а яку продукцію може закуповувати держава, створюючи таким чином ринок збуту для евакуйованих підприємств.
За належної уваги з боку держави Україна здатна побудувати складну економіку та вийти на виробництво практично всієї номенклатури товарів уже за 2-3 роки.