Події останніх днів можуть докорінно змінити розвиток глобального ринку на найближчі декілька десятиліть. Виділимо три з них. Перша — саміт Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва в Перу 19-20 листопада. Друга — учорашня — 22 листопада — заява новобраного президента США Дональда Трампа про плани на найближчі 100 днів. І нарешті третя, яка має відбутися 30 листопада в Алжирі, — засідання ОПЕК.
Остання ще не відбулась, проте інформація щодо можливих прийнятих рішень на ній вже має відчутні «результати». Світові ціни на нафту підскочили через заяви Ірану. За словами міністра нафти Ірану Биджана Зангане, ймовірність того, що країни ОПЕК досягнуть домовленості про зниження видобутку 30 листопада, досить велика. Міністр зазначив, що у разі успіху переговорів ціни на нафту можуть зрости вище $55/барель.
А от саміт лідерів країн-учасниць Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) в Перу завершився цікавою для роздумів декларацією.
У документі наголошується, що світова економіка відновлюється, але стикається з усе більш серйозними викликами, такими як «використання фінансових і людських ресурсів, розвиток вільної торгівлі, поліпшення ділового середовища, підвищення якості життя людей».
Як передає Deutsche Welle, лейтмотивом документа стало бажання всіх країн АТЕС, незважаючи на політичний клімат, працювати над підготовкою нової угоди про вільну торгівлю «як механізму для сталого, збалансованого та комплексного економічного зростання».
«Ми знову підкреслюємо свою рішучість зберігати відкритість наших ринків і протидіяти будь-яким формам протекціонізму», — вказується в документі. Підтверджуючи ці слова, учасники саміту домовилися про продовження до кінця 2020 року мораторію на протекціоністські заходи, а також згортання вже чинних програм, які послаблюють вільну торгівлю, сповільнюють відновлення і ускладнюють розвиток світової економіки.
Тим часом буквально вчора новообраний президент США Дональд Трамп заявив, що одним з його перших кроків на посаді буде... вихід з угоди про Транстихоокеанське партнерство (Trans-Pacific Partnership, TPP — міжнародна торгово-економічна організація, головною метою якої є створення зони вільної торгівлі в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні).
Про це він заявив у своєму відеозверненні до американського народу. Трамп наголосив, що головним пріоритетом для його дяільнсоті на посаді стане принцип «США в першу чергу».
Так, у сфері торгівлі першим його кроком стане вихід з угоди про Транстихоокеанське партнерство, натомість новий президент США заявляє про намір укласти «чесні двосторонні угоди».
«Я збираюся надіслати повідомлення про намір вийти з Транстихоокеанського партнерства — потенційної катастрофи для нашої країни. Замість неї ми будемо вести переговори про чесні двосторонні торгові угоди, які повернуть робочі місця і виробництво назад в Америку», — зазначив Трамп.
Японський прем’єр-міністр Сіндзо Абе вже прокоментував слова Трампа і заявив, що вихід США з угоди про Транстихоокеанське партнерство (ТРР) порушує баланс, і угода втрачає сенс. «Угода про ТРР без Сполучених Штатів немає сенсу», — сказав Абе журналістам у Буенос-Айресі, повідомляє Reuters.
«МИ МАЄМО УНІКАЛЬНІ РЕСУРСИ, ЩОБ ВІДЧУВАТИ СЕБЕ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИМ ПАРТНЕРОМ НА ЗОВНІШНІХ РИНКАХ»
Iгор ГУЖВА, експерт CMD-Ukraine:
— Україні обов’язково треба звертати увагу на світові процеси, чи то лібералізація, чи протекціоністські заходи. По-іншому наша держава не може.
Головне питання — яка має бути реакція на будь-які зміни? Як на мене, найпростіша. Ми маємо унікальні ресурси, ефективне використання яких може забезпечити в першу чергу внутрішній ринок готовою с/г продукцією та відчувати себе конкурентоспроможним партнером на зовнішніх ринках.
Для цього потрібна синергія держави та бізнесу та наполеглива праця. Адже гарантії якості продукції не є достатнім атрибутом для ефективного входження на ринок. Мова йде про культуру ведення бізнесу.
У цьому контексті, мабуть, варто було б чітко розмежувати відповідальність за вирощування та виробництво, державну політику та реалізацію.
Щодо ролі державної політики — яскравий приклад — експортне мито на насіння соняшнику, попри усі можливі супротиви як з боку українських бізнесменів та урядовців, так і з боку зовнішніх партнерів, забезпечило створення інтегрованої бізнес-моделі, що надає можливість експортувати не насіння, олію.
Відповідно, така сама політика має бути щодо пшениці, кукурудзи тощо.
Публікація: Алла Дубровик-Рохова