Свій до свого: як і коли в Україні має запрацювати закон про локалізацію виробництва

24.12.2020
pic

Ігор Гужва, голова правління Центру розвитку ринкової економіки CMD-Ukraine:

В одному зі звітів Європейської комісії я прочитав, що локалізація в публічних закупівлях до 50% – це не протекціонізм, а політика здорового глузду.

В Україні частка переробної промисловості в структурі ВВП системно скорочується, а сама по собі промисловість примітивізується. Якщо раніше ми продавали автомобілі, то наразі на експорт йдуть проводи для свічок запалювання. Замість вагонів ми спеціалізуємося на виробництві їхніх окремих частин. Це відбивається на нашому торгівельному балансі, імпорт перевищує експорт: 2015 року він складав майже $2,5 млрд, сьогодні зріс до $13 млрд.

Переважно ми експортуємо сировину, а імпортуємо готову продукцію. Аналогічна ситуація й щодо публічних закупівель. Є такий показник, як проникнення імпорту в публічні закупівлі. У розвинутих країнах він не перевищує 7–10%, а в Україні – 38%. Це чи не найвищий показник у світі. У нас публічні закупівлі не використовуються для стимулювання розвитку економіки, промисловості та зайнятості.

У найближчі п’ять років Україна має викласти 150 млрд грн на публічні закупівлі лише за декількома товарними позиціями – як-от громадський і залізничний транспорт, комунальна техніка й енергетичне обладнання. Якщо ми візьмемо інші галузі економіки, де зношеність так само становить 60%, то це величезний інвестиційний проєкт, який ми навряд чи зможемо самостійно реалізувати.

Та, оскільки ЄС – наш ключовий політичний та економічний партнер, ми хотіли би зробити «капітальний ремонт» країни в тісній співпраці з ЄС. На сьогодні головним критерієм при публічних закупівлях є ціна, тож ми купуємо дешеві, але не завжди якісні товари. А ми хочемо зробити «європейський ремонт», тому будемо запрошувати європейських колег брати участь у нашому інвестиційному проєкті.

В умовах «зеленого» економічного курсу для ЄС чи не єдиною можливістю декарбонізації економіки є переміщення своїх виробництв, наприклад в Україну. І наша локалізація може бути гарантією приймати їхні виробництва й забезпечувати їм ринок збуту.

Хоча локалізація – доволі поширений у світі інструмент стимулювання економічного розвитку та забезпечення зайнятості, є й певні застереження. Наприклад, в UNIDO (глобальна світова інституція, що переймається питаннями промисловості та промислового розвитку) рекомендують цей захід робити тимчасовим, щоб не створювався ефект «теплої ванни», і не відбулося технологічного відставання.

Але локалізація потрібна Україні, щоб наші підприємства змогли увійти в серійне виробництво. Також рекомендується використовувати експортну дисципліну, застосування низки податкових та фінансових стимулів, з тим, щоб ефект мультиплікатора в економіці був досягнутий уже найближчим часом.

Автор:

Ігор ГУЖВА

Источник:

Mind
 

 
 

Про нас