Текст: Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»
Надихнувшись «аплодисментами» ЗМІ за Угоду про зону вільної торгівлі з Канадою, уряд з подвійною силою кинувся готувати аналогічні угоди з іншими дружніми до нас партнерами. До кінця року ми повинні обмінятися «вільними коридорами для товарів» з Ізраїлем.
Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман розраховує на запуск повноцінної зони вільної торгівлі між країнами ГУАМ (Грузія—Україна—Азербайджан—Молдова) в 2017 році. Про це він заявив під час зустрічі з главами урядів країн-учасниць ГУАМ.
«Я хотів би закликати міністерства економіки наших країн бути більш рішучими, завершити і підписати всі необхідні документи найближчим часом, я маю на увазі додаткові протоколи, і тоді ми зможемо в 2017 році запустити повноцінний механізм вільної торгівлі між країнами», — сказав Гройсман.
За словами прем’єра України, потенціал торгівлі між країнами не розкрито повністю і над цим необхідно працювати. Гройсман відзначив співпрацю країн у рамках нового «Шовкового шляху» та Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту, яким у 2014 році пройшло 400 вагонів, а в 2016 році — уже близько 3 тисяч.
Утім, більше розрахунків, що ж виграє українська економіка від того, що відкриє свій ринок для товарів із Грузії, Азербайджану та Молдови, прем’єр не навів. Тому ми звернулися з цим питанням до експертів. Адже в інтерв’ю «Дню» норвезький вчений-економіст Ерік РАЙНЕРТ як приклад вдалого рішення для української економіки назвав торговельну інтеграцію з більш менш рівними собі економіками Грузії, Білорусі, Молдови, Вірменії («Українців хочуть зачинити у селі», «День» від 15 березня 2017 року).
«Вільна торгівля не є поганою, коли торгують між собою країни однакової «вагової категорії». Це як у боксі. Коли на рингу два рівних за вагою супротивників — матч може бути чесним, але коли проти «легковаговика» виставили «важковаговика», не важко здогадатися хто переможе у цьому поєдинку. Тому Україні, на мою думку, можна і варто мати угоди про вільну торгівлю з рівними собі. Ваша «вагова категорія» сьогодні — це Білорусь, Грузія, Вірменія...» — пояснив Райнерт.
Відзначимо, що свого часу експерт у сфері міжнародної торгівлі CMD-Ukraine Ігор ГУЖВА, який був учасником переговорної групи від нашої держави щодо підписання угоди про ЗВТ з Канадою, різко розкритикував цей документ, назвавши її «грою в одні ворота» («День» від 17 березня 2017 року).
Володимир ПАНЧЕНКО, Заступник Голови Правління CMD-Ukraine:
— Хороша ідея, хоча і далеко не нова. Почнемо з того, що до останнього часу ГУАМ для нас був як валіза без ручки — і нести важко, і кинути шкода. Цей проект мав політичний підтекст, оскільки усі чотири країни мали проблеми і виклики (Україна і Кримська автономія) з територіальною цілісністю.
Але в основі була усе ж була економічна прагматика, яка, серед іншого, полягала у створенні енергокоридору.
Свого часу Азербайджан навіть запрошував Україну розробляти родовища. Позитив у тому, що усі країни, крім хіба Азербайджану, перебувають приблизно на одному рівні економічного розвитку.
Відтак укладення угод про вільну торгівлю між рівними партнерами може укладатись на більш паритетних і взаємовигідних засадах, ніж скажімо, це відбувалось з Канадою чи ЄС. Інша річ, що український ринок набагато більший, ніж ринки цих країн. Але тут немає нічого критичного. Уникнути торговельних дисбалансів можна в самих угодах через відповідні прорахунки.
Негатив може полягати в тому, що ЗВТ вкотре використають в якості піар-приводу, за яким або нічого не стоятиме, або лежатимуть в основі невигідні умови.
Потрібно нарешті визнати, що в економічних розрахунках ЗВТ з ЄС стояв більше політичний, ба навіть цивілізаційний критерій. Тому до певної міри під нього підганялись цифри. Починаючи з 1999 року, відповідні дослідження твердили про короткострокові негативні ризики, тоді як в середньо- і довгостроковій перспективі угода буде вигідною. Уже сьогодні зрозуміло, що це було надто оптимістично. Україна не передбачила адекватні квоти, компенсатори у вигляді європейських інвестицій, кредитів. Тож доведеться пожинати плоди у вигляді торговельних дисбалансів.
Складається враження, що останнім часом ЗВТ використовують в якості «теплого» піару, щоб відволікти увагу від проблем у країні. Будь-який євробюрократ скаже, що анонсуванню будь-якої торгової угоди передує масштабне дослідження її наслідків. Дуже сподіваюсь, що таке є у нашого уряду. Тому паралельно з оголошенням такої угоди варто і показувати хоча б якісь витримки з таких досліджень.
До речі, зона вільної торгівлі — це така собі термінологічна ілюзія. Вільної торгівлі у повній мірі не буває. Є пакет домовленостей, який поряд з вільною торгівлею передбачає низку винятків. Як у випадку з канадською ЗВТ, ми «прогавили» тарифні квоти на 22 товарні групи продукції сільського господарства, зокрема переробленої с/г продукції. За такі винятки, власне, і йде основна боротьба. Тому, до речі, можна не розкидатись заявами на кшталт чергової ЗВТ, це може бути навіть звичайна торговельна угода, але на вигідних засадах.
Iгор ГУЖВА, експерт у сфері міжнародної торгівлі CMD-Ukraine:
— ГУАМ — це ті країни, де експортний потенціал України може бути реалізовано. Доцільно наголосити на необхідності проведення детальної експертизи потенційної угоди з метою визначення майбутнього впливу на соціально-економічний розвиток нашої країни. Наявність такої нарізки доцільним буде як під час переговорів, так і для учасників бізнесу, на яких безпосередньо поширюватиметься дія угоди.
Водночас треба звертати увагу на нові можливості сучасних ЗВТ — включення, крім класичних питань торгівлі товарами таких питань, як торгівля послугами, державні закупівлі, захист прав інтелектуальної власності, конкуренція, охорона навколишнього середовища, врегулювання спорів. Більше того, аналогічні угоди (ЗВТ +) три з чотирьох країн членів ГУАМ мають з ЄС. такий досвід треба використовувати і створювати сучасні торгові майданчики.